Афганістан моїми очима (№7 від 16.02.12)

Двадцять три роки після Афганської війни – строк для історії невеликий. Та і для нас, хто воював у Афганістані, ще свіжі у пам’яті події, факти і епізоди війни. З часом поступово згладжуються і стираються подробиці боїв і операцій, забуваються незвичні, дивовижні назви афганських провінцій, кишлаків, перевалів, ущелин, які колись кожен день були на слуху. До того ж і самі воїни-афганці солідно постаріли. Судіть самі: тим, хто починав війну в кінці 1979 року, зараз вже перевалило за 50 років.

А воювали в Афганістані молоді хлопці. І вони там у повній мірі пізнали всю страшну картину війни, пізнали ціну бойовій взаємовиручці, воїнського братерства та істинну ціну людського життя. Наші юнаки достойно і з честю виконали свій військовий обов’язок і не зганьбили ні себе, ні нашу державу. Не випадково командуючий 40-ю армією генерал-полковник Б. Громов після виведення наших військ 15 лютого 1989 року, перейшовши на наш берег по мосту “Дружба” через ріку Аму-Дар’ю, повернувся вбік Афганістану і сказав: “Всім солдатам і офіцерам, які  пройшли це пекло, слід ставити пам’ятник за життя”.

В Афганській війні активно брали участь наші земляки-куп’янчани. 420 чоловік в різні роки пройшли шляхами цієї війни. Не всі повернулися додому.

9 куп’янчан геройськи загинули у Афганістані: Дьомкін Віктор, Знова Віктор, Реуцький Олексій, Ходак Юрій, Тараканков Олег, Назаренко Леонід, Кривич Володимир, Мінц Віктор, Ківшар Микола. Всі вони нагороджені орденами (посмертно).

Я у ті роки служив у прикордонних військах на кордоні з Афганістаном. Своїми очима я бачив, як бойові групи моджахедів вийшли до прикордонної ріки Пяндж на дільниці застав Пянджського, Хорогського, Московського прикордонних загонів і зайняли головні висоти. В жовтні 1979 року до 600 моджахедів облаштувались проти ділянки 12-ї прикордонної застави Хорогського прикордонного загону. Не раз душмани обстрілювали наші прикордонні наряди. На ділянці Тахта-Базарського загону душмани перейшли кордон, напали на прикордонний наряд, вбили старшого наряду єфрейтора А.Н. Реку. Підоспілі товариші розгромили банду. На одній з застав цього ж загону бойовики захопили і по-звірячому вбили двох радянських прикордонників. У відповідь було проведено бойову операцію, під час якої відшукали тіла загиблих, виявили і ліквідували організаторів і виконавців теракту.

Проти радянських військ в Афганістані активно діяв Пакистан, на території якого розташовувались душманські бази. Не менш активно діяли проти нас США, які через Пакистан і Іран фінансували і забезпечували зброєю і боєприпасами ворога. Душманам допомагали і деякі інші країни.

Зараз серед воїнів-афганців сформувалась справедлива думка: в Афганській війні нема переможців і переможених. Ясно одне – радянські війська безперешкодно увійшли в Афганістан, виконали поставлені завдання і в 1989 році організовано повернулися на Батьківщину. І нехай знають всі: ветерани Великої Вітчизняної війни боролися з фашизмом, а їх нащадки – воїни-афганці, достойно боролися на землі Афганістану зі світовим тероризмом.

Дорогі куп’янчани! Брати-афганці! Давайте 15 лютого з гордістю згадаємо про мужність і героїзм воїнів-інтернаціоналістів, згадаємо наших рідних, друзів і знайомих, які воювали в Афганістані, а також з печаллю і сумом згадаємо всіх, хто не повернувся з тієї війни, хто помер вже після неї від ран, хвороб, злиднів і безвихідності. Честь і слава тим, хто загинув при виконанні воїнського обов’язку, вічна їм пам’ять і низький уклін!

М. Філатов, полковник у відставці, учасник бойових дій у Афганістані